?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Переклад третьої частини невеличкої подорожньої замітки

Перша частина тут

Друга частина тут





Барон де Баї

Відвідання Гавронців, що біля Полтави (1902)

        Поруч із церквою, під захистом трьохсотлітнього дуба, здіймається монумент з цегли. Це гробниця Башкірцевих. Як я вже казав раніше, ця малоросійська родина походить з провінційної шляхти. Павло Григорійович Башкірцев [Paul Grégorovitсh Baschkirtzeiff] був призначений генералом за часів Кримської війни. Його син був предводителем полтавського дворянства.
                                        

                                                      ГАВРОНЦІ. – ГРОБНИЦЯ БАШКІРЦЕВИХ.

          Це ім’я, без сумніву, залишалося б невідомим у Франції, якщо б, від шлюбу останнього з дівицею Бабаніною [demoiselle Babanine], не народилися б у 1860 році Марія Башкірцева [Marie Baschkirtzeff], яка послідувала за своєю матір’ю за кордон, як кажуть у Росії, і покинула від самої колиски звичаї своєї сім’ї та роду.  Ця молода дівчина здійснила переселення на захід: один за одним її бачили Париж, Рим, Ніца та Відень. Її можна порівняти із рослиною, що не проросла повністю, але повної гарячим малоросійським соком; рослиною, яку було забрано, вирвано з рідної живильної землі і раптом віднесено перепитіями долі у далекі краї. Будучи наділена даром, вона занадто рано вступила у жорстоку битву між впливом рідної крові, з притоком якої до серця пробуджувалася імпульсивність, та абсолютною волею і  екcцентричною вдачею, яка була результатом перебування у незнайомому оточенні. Слов’янське стебло, яке несло на собі дивну квітку, що розпустилася під небом Заходу. Раннє взрощення  та розквіт, що, здавалось, мали б принести надлишок різнобічних знань, а також розмаїтих ідей, були передчасними.  Це справило ефект бурі на молоду та тендітну рослину. Життя цієї молодої дівчини було лихоманкою і це була лихоманка смерті.

                                        
        
                                                                 ГАВРОНЦІ. – ЦЕРКВА.
 
          Коли квітка не приживається у чужому краї, в який вона була пересаджена, вона спотворюється і гине. І саме це трапилось з рослинкою з Гавронців. Її корінню необхідно було живитися з багатої землі, яка називається чернозем [tchernazium]; її стеблу та тілу потрібен був щоб вижити ласкавий степовий вітерець і тихий спокій ночей в Україні {прим. перекладача – в оригіналі «Ukraїne», що майже точно передає оригінальне звучання, на відміну від загальноприйнятого нині  «Ukraіne», що вимовляється французькою приблизно як «Іукрен»}; її квітці потрібно було здобути свій аромат та колір від цього неба, під яким вона мала б розпуститися. Ось чому ця квітка, мовою свого щоденника {прим. автораМарія Башкірцева «Щоденник», 1901 [Marie Baschkirtzeff, Journal, 1901.]} , казала, що вона далека від Росії. Вона писала французькою і думала по-слов’янські, по-слов’янські без прив’язки до країни, з прагненнями, в яких читався надлишок темпераменту і характеру : амбіцій близьких до відчаю. І це ті дві емоції, що призвели до написання цих рядків: «Я не росіянка і не чужинка, я – це я, я така, якою має бути жінка з моїми амбіціями».

                                                   
                              
                                                                ГАВРОНЦІ. – РУАНСЬКІ КАЧКИ.
                                                                Фотографія пана А. Сабурова
 
             Тож тіні у Гавронцях не оберігали останнього сну Марії Башкірцевої. Якщо б вона познала чарівність та оцінила красу цього місця, де природа може надати думкам такого чудового натхнення та  принести серцю стільки щастя, вона б певно хотіла, після всіх потрясінь її життя, саме тут дати вічний відпочинок своїй неспокійній душі.
            Від церкви у Гавронцях спускаємося чудовою аллеєю, що веде до Ворскли.  По берегах двох ставків, в яких пустують качки (справжні руанські качки), росте лікувальна жеруха, про яку так мало знають у Росії. А далі – степ до самого обрію, пишні пасовища, прорізані гаями з яких височиють поважні дерева; там розташовано фазанники. І, нарешті, це річка, що ліниво розляглася на своєму ліжку з білого піску. Вона розливається навесні, але, зараз, восені, ми бачимо її невеличкою і вона, як каже малоросійське прислів’я, вигризає свої береги.  Як багато інших річок, вона схильна втрачати в глибині та здобувати в ширині. І немає нічого мальовничишого за видовище  риболовлі, так як це роблять місцеві жителі. Кожен чоловік сидить у човні, викресаному із стовбура дерева і керує ним за допомогою довгої жердини. Спостерігаючи за тим, як вони вправно маневрують розставляючи та знімаючи сітки, я подумав про мужніх запорожців [zaposogues {прим. перекладача s’ замість ‘r’ це певно теж друкарська помилка}], однаково відважних як на землі, так і на воді. Риби у Ворсклі є вдосталь. Граф Дмітрій Шерємєтьєв перерахував мені сімнадцять видів риб, присутність яких у його володіннях він може засвідчити.
{прим. автора Ось цей список:
                1. Cyprinius carpis, сазан.
               2. Abramis brama, лящ звичайний.
               3. Esox lucius, щука.
               4. Lucioperca sandra, судак.
               5. Scardinius erythrophtalmus, краснопірка.
               6. Leuciscus rutilus, плітка.
               7. Astacus, рак (ракоподібне).
               8. Silurus glanis, сом.
               9. Perca, окунь.
               10. Lucioperca volgensis, костиста риба, класу Acanthaptérygiens, ряду
                     Perciformes і підряду Percidae. {прим. перекладача берш}
               11. Acerina cernua, йорж, основний представник підряду Percidаe, з риб класу
                     Acanthoptérygiens.
               12. Mugil cephalus, кефаль {прим. перекладача взагалі-то морська риба }.
               13. Gobio fluviatilis, пічкур.
               14. Tinca vulgaris, лин.
               15. Lota vulgaris, минь.
               16. Acerina rossina, вид йоржа.

               17. Idus melanotus, язь.}   


                                                        

                                                                                ГАВРОНЦІ. – РИБОЛОВЛЯ.
                                                                 
               До задоволення від риболовлі можна ще додати задоволення від полювання.  В цілому, у Малоросії, особливо у нерівнинних районах, можна мати приємний заміський відпочинок. Літній сезон тут тривалий, осінь сонячна, рослинність буяє і ті хто люблять дерева, фрукти та квіти можуть створити тут собі маленький рай на землі.
              Ввечері, тоді, коли вітер вже вщух, коли вже світить місяць, коли сонце заходячи надає небу таких зухвалих кольорів, тоді, коли освітлення української ночі змінює природу, дивуючи ваш погляд рельєфністю та глибиною, які вона накладає на все навколо; тоді під час цього повного задоволення споглядання,  це не тільки ваші очі, але й саме ваше серце, оповите неземним затишком,  є тим що приносить свіжість до вашої душі.
              І десь вдалині, ви чуєте співи селян, такі ніжні й мелодійні. І це, без сумніву, є відлунням поезії Шевченко [Сheftchenko], що зійшов на небо, туди, де засвічуються зорі.

{прим. перекладача – в оригіналі підстрочний, і я так гадаю, власний, переклад автора французькою саме цих рядків з вірша Т.Г.Шевченка. }

                                                         «Садок вишневий коло хати,
                                                            Хрущі над вишнями гудуть,
                                                            Співають ідучи дівчата,
                                                            А матері вечерять ждуть.
                                                            Поклала мати коло хати
                                                            Маленьких діточок своїх;
                                                            Сама заснула коло їх.
                                                            Затихло все, тілько дівчата
                                                            Та соловейко не затих.»




                                                                
                     

    

                  

Comments

( 2 comments — Leave a comment )
(Deleted comment)
kelbaz
Nov. 8th, 2011 08:05 am (UTC)
спасибо!
(Deleted comment)
kelbaz
Nov. 8th, 2011 02:11 pm (UTC)
так є вже такий сайт poltavahistory.org називається. я автору сайту цю замітку, до речі, вже відіслав
( 2 comments — Leave a comment )

Latest Month

August 2017
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Page Summary

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner